Зустріч з «Вона» у Дніпрі 

​

16 липня в Дніпрі на запрошення клубу Inspira відбувся закритий показ документальної стрічки «Вона» в центрі Менора. 

Спеціально заради показу і дискусії з різних регіонів до Дніпра приїхали режисерка фільму Тетяна Станєва, піарниця Оксана Восканян і герої фільму Олена та Дмитро Лисак та Ніна і Сергій Биковські. Чоловіки, військові 88 батальйону, змогли відірватись від служби неподалік, щоб поділитись своїми почуттями та думками із глядачами. До Дніпра спеціально приїхали і глядачі з навколишніх містечок і сіл. 

​

Серед глядачів вже традиційно було багато сімей військових, які брали активну участь в обговоренні, ставили питання, висловлювали свої думки, запрошували до своїх міст із показом. 

​

Було поставлене дуже важливе питання: чому такі фільми не показується масово нашому суспільству, адже вони зменшують прірву між військовими і цивільними. Авторка фільму і директорка Міжнародного етнографічного кінофестивалю ОКО пояснила проблему дистрибуції в країні і обіцяла після невеличкого фестивального і дипломатичного туру зробити його доступним більш широкому глядачу. 

Нагадаємо, в стрічці є і степи Дніпропетровської області в Покровському напрямку, на якому були відзняті сцени з військовими, чоловіками головних героїнь. У своїй промові до Дніпрян авторка звернулась із словами підтримки: «Дуже відчутно, що Дніпро - перше велике місто від фронту і на ньому очевидні рани і сліди війни. Ваше місто з краю, першим ворога зустрічає. І ми з Києва, Житомира, Болграда, дуже просимо вас триматись і дякуємо вам за патріотизм і підтримку нашої армії. Кияни слідкують за вашими тривогами, впевнена і ви слідкуєте за київськими і одеськими. Ми всі з різних регіонів, але в нас один дім - Україна».

​

На одне з питань, яке торкалось безпосередньо зйомок і трансформацій героїнь за ці чотири роки, Ніна Биковська відповіла так: «Були різні періоди, коли ми відмовлялись від зйомок, нестерпно було впускати камеру і людей в свій біль. Окрім того, щоразу приїжджали нові оператори, до яких треба було звикнути. Війна на всіх нас вплинула. Росіяни вкрали в нас ці чотири роки життя. І ми цього не зможемо простити і це важко пережити.» 

​

Героїня розхвилювалась і розплакалась, а її чоловік взяв її за руку, і тим вони дуже розчулили глядачів.  А героїня Олена Лисак наприкінці зустрічі акапело заспівала пісню Михайла Адама «Танцюй зі мною», яка звучить наприкінці фільму.

​

​